Граматика іспанська

Особові займенники підмета — це одна з перших тем, яку вивчають на рівні A1. Вони вказують на того, хто виконує дію, і є основою для відмінювання дієслів в іспанській мові. На відміну від української, де займенники часто опускають, в іспанській їх також можна опустити, оскільки закінчення дієслова вже вказує на особу.

Граматичний рід — одна з фундаментальних особливостей іспанської мови, яку необхідно засвоїти вже на рівні A1. Кожен іменник в іспанській є або чоловічого (masculino), або жіночого (femenino) роду. Від роду іменника залежать форми артиклів, прикметників і займенників, що з ним узгоджуються.

Утворення множини іменників — базова граматична тема рівня A1, яку потрібно освоїти з перших кроків вивчення іспанської. Правила тут загалом регулярні й передбачувані, однак є кілька нюансів, що відрізняють іспанську від української.

Означені артиклі — це перше, з чим стикається кожен, хто починає вивчати іспанську на рівні A1. В іспанській мові чотири форми означеного артикля: el, la, los, las. Вони відповідають українському слову «той/та» в ролі вказівника, але вживаються значно ширше — там, де в українській артикля взагалі немає.

Неозначені артиклі в іспанській відповідають українським «якийсь», «один/одна» або англійським «a/an». На рівні A1 це одна з перших тем, що вивчається разом із означеними артиклями та родом іменників. Неозначений артикль вказує на те, що предмет згадується вперше, є невизначеним або є одним із багатьох.

Дієслово ser — одне з перших і найважливіших нерегулярних дієслів іспанської мови, яке вивчається на рівні A1. Воно є одним із двох іспанських відповідників українського дієслова «бути» (другий — estar), але має чітко визначені сфери вживання. Ser описує стійкі, суттєві характеристики: ідентичність, походження, професію, матеріал, час і стосунки.

Дієслово estar — другий іспанський відповідник українського «бути», і без нього неможливо спілкуватися навіть на найелементарнішому рівні A1. Тоді як ser описує суттєві, постійні характеристики, estar використовується для тимчасових станів, місцезнаходження, емоцій і для утворення тривалого теперішнього часу (estar + герундій).

Розрізнення ser і estar — одна з найвідоміших складнощів іспанської мови навіть на початковому рівні A1. Обидва дієслова перекладаються як «бути», але вживаються в принципово різних контекстах. Засвоєння цієї різниці — один із ключових кроків на шляху до вільного іспанського мовлення.

Дієслово tener — одне з найбільш уживаних в іспанській мові, і без нього неможливо говорити навіть на рівні A1. Воно перекладається як «мати» або «у мене є», але крім прямого значення володіння, tener входить до десятків ідіоматичних виразів, які є обов'язковими для повсякденного спілкування.

Дієслова на -ar — найчисленніша група в іспанській мові, і саме з них починається вивчення дієслівної системи на рівні A1. До цієї групи належать сотні дієслів: hablar (говорити), trabajar (працювати), estudiar (навчатися), comprar (купувати), escuchar (слухати), caminar (ходити) та багато інших.

Дієслова на -er — друга за величиною група іспанських дієслів, яку вивчають на рівні A1 одразу після -ar дієслів. До цієї групи належать такі важливі слова: comer (їсти), beber (пити), leer (читати), correr (бігати), vender (продавати), aprender (вчитися), comprender (розуміти).

Дієслова на -ir — третя і найменша група правильних іспанських дієслів, яка вивчається на рівні A1. До неї належать такі поширені слова: vivir (жити), escribir (писати), abrir (відкривати), subir (підніматися), describir (описувати), recibir (отримувати), permitir (дозволяти).

Дієслово ir — одне з найуживаніших і найнерегулярніших дієслів іспанської мови рівня A1. Воно означає «іти» або «їхати» і використовується для позначення руху в будь-якому напрямку. Форми ir не мають жодного зв'язку з інфінітивом, тому їх треба просто вивчити напам'ять.

Дієслово hacer — одне з найпоширеніших нерегулярних дієслів іспанської мови рівня A1. Воно перекладається як «робити» або «готувати» і є надзвичайно versatile словом, яке входить до безлічі стійких виразів та конструкцій. Без знання hacer неможливо вести звичайну розмову.

Дієслово poder — модальне дієслово рівня A1, яке виражає здатність, дозвіл або можливість. Воно відповідає українським «могти», «вміти», «мати дозвіл» і є одним із найуживаніших дієслів у повсякденній іспанській мові. Без нього неможливо запитати про дозвіл, виразити здатність чи попросити допомоги.

Дієслово querer — одне з найуживаніших дієслів іспанської мови рівня A1, яке виражає бажання або почуття любові. Воно перекладається як «хотіти» (коли вживається з іменником або інфінітивом) та «любити» (у контексті стосунків). Без цього дієслова неможливо замовити в кафе, запросити когось на побачення або сказати комусь, що любите їх.

Дієслова зі зміною кореня — одна з характерних особливостей іспанської дієслівної системи рівня A1. Серед них найпоширеніша група — дієслова, в яких голосний e кореня змінюється на дифтонг ie у наголошених складах. До цієї групи належать такі важливі слова, як pensar (думати), entender (розуміти), preferir (надавати перевагу), empezar (починати), cerrar (зачиняти), perder (втрачати).

Дієслова зі зміною кореня o→ue — другий за поширеністю тип кореневого чередування в іспанській мові рівня A1. Як і у випадку з e→ie, зміна відбувається лише в наголошених формах: у всіх особах, крім nosotros та vosotros. До цієї групи належать такі важливі дієслова, як dormir (спати), volver (повертатися), encontrar (знаходити), recordar (пам'ятати), contar (рахувати/розповідати), poder (могти).

Зворотні дієслова (verbos reflexivos) — одна з найважливіших граматичних тем рівня A1, без якої неможливо описати повсякденні дії. Вони позначають дії, які суб'єкт виконує щодо самого себе: вмиватися, одягатися, прокидатися, вставати, лягати спати, розважатися тощо.

Слово hay — одна з найкорисніших і найуживаніших форм в іспанській мові рівня A1. Воно перекладається як «є», «існує», «знаходиться» і вживається для вказівки на наявність або існування чогось. Hay — це безособова форма дієслова haber, і ця форма не змінюється незалежно від того, йдеться про одну річ чи про багато.

Заперечення в іспанській мові — одна з перших тем рівня A1, яку вивчають практично відразу після знайомства з дієсловами. Основний принцип простий: частка no ставиться безпосередньо перед дієсловом. Але іспанська заперечна система має одну важливу особливість, що відрізняє її від української: подвійне заперечення є не лише допустимим, але й обов'язковим.

Узгодження прикметників — базова граматична тема рівня A1, яка відрізняє іспанську від більшості германських мов. В іспанській кожен прикметник узгоджується з іменником, до якого відноситься, у роді та числі. Це означає, що один прикметник може мати до чотирьох різних форм.

Позиція прикметника в іспанській реченні — одна з тих тем рівня A1, яка часто здивовує тих, хто вивчав лише слов'янські або германські мови. В іспанській більшість описових прикметників стоять ПІСЛЯ іменника, на відміну від української, де прикметник зазвичай передує іменнику.

Присвійні прикметники в іспанській — це слова, що вказують на належність: мій, твій, його, наш тощо. На рівні A1 вивчається коротка форма присвійних прикметників, яка стоїть перед іменником. Ці форми є одними з найпоширеніших слів в іспанській мові і вживаються в повсякденному спілкуванні постійно.

Вказівні прикметники (adjetivos demostrativos) — це слова типу «цей», «той», «отой», які вказують на відстань між мовцем і предметом. На рівні A1 вивчення вказівних прикметників є важливим кроком, адже без них неможливо вести базову розмову в магазині, кафе або при описі оточення.

Прийменники місця — один із найважливіших елементів іспанської граматики на рівні A1. Вони дозволяють описувати розташування предметів і людей у просторі, вказувати напрямок руху та походження. Без знання цих прийменників неможливо скласти навіть найпростіший опис або пояснити, де щось знаходиться.

«Особистий A» (la «a» personal) — це одна з найбільш характерних і унікальних рис іспанської граматики, яка не має прямого аналога в українській мові. На рівні A1 це одна з перших граматичних особливостей, яка одразу кидається в очі при вивченні іспанської.

В іспанській мові існують лише два обов'язкові скорочення: al (з a + el) та del (з de + el). Це правило рівня A1 і є одним із перших, що вивчають початківці. Скорочення є обов'язковими — їх не можна уникнути або замінити повними формами.

Уміння ставити запитання — фундамент будь-якого спілкування. В іспанській мові питальні слова рівня A1 охоплюють найбасовніші категорії: хто, що, де, коли, як і чому. Знання цих слів дозволяє будувати прості діалоги і дізнаватися необхідну інформацію.

Після засвоєння основних питальних слів рівня A1 настає час вивчити питання про кількість і вибір: cuánto/a/os/as (скільки) та cuál/cuáles (який/яка, котрий/котра). Ці слова є надзвичайно вживаними в повсякденному спілкуванні — від запитання ціни в магазині до уточнення особистих даних.

Числа — один із перших розділів, який вивчають на рівні A1. Кількісні числівники іспанської мови від 0 до 100 мають кілька важливих особливостей, які відрізняють їх від числівників в українській мові. Знання цих особливостей допоможе уникнути поширених помилок і швидко досягти впевненості в усному та письмовому рахунку.

Порядкові числівники позначають порядок або місце в послідовності. В іспанській мові на рівні A1 необхідно знати числівники від першого до десятого: primero, segundo, tercero, cuarto, quinto, sexto, séptimo, octavo, noveno, décimo. Ці слова вживаються щодня — для позначення поверхів, місць у рейтингах, черговості подій.

Уміння говорити про час і дати є невід'ємною частиною базового спілкування на рівні A1. В іспанській мові для запитання часу вживається фраза ¿Qué hora es? (Котра година?), а відповідь залежить від того, про яку годину йдеться: для першої години вживається «Es la una», для всіх інших — «Son las dos/tres/cuatro...».

Прислівники частотності і часу — це незамінні слова для опису повсякденного життя на рівні A1. Вони дозволяють розповісти про те, як часто ви щось робите і коли це відбувається. Без цих слів важко побудувати будь-який зв'язний опис своїх звичок, розпорядку дня або планів.

Прислівники місця дозволяють описувати, де знаходяться люди і предмети, без використання прийменників із іменниками. На рівні A1 вони є важливим інструментом для простого і швидкого спілкування: замість того, щоб сказати «в цьому місці», можна просто сказати «aquí» (тут).

Слова mucho, poco і muy є одними з найвживаніших в іспанській мові. Вони зустрічаються в кожному тексті і в кожній розмові, тому знання їх правильного вживання є абсолютно необхідним уже на рівні A1. При цьому ці слова мають важливі граматичні відмінності, які часто плутають.

Займенники прямого додатка дозволяють уникати повторення вже відомих іменників і роблять мову більш природною. В іспанській мові на рівні A1 ці займенники є обов'язковою темою: без них неможливо вести навіть просту розмову. Наприклад, замість «Я куплю молоко» → «Я куплю його» (Lo compro).

Займенники непрямого додатка позначають особу, для якої або якій призначена дія дієслова. У реченні вони відповідають на питання «кому?» або «для кого?». В іспанській на рівні A1 ці займенники є дуже поширеними і необхідними для побудови природних висловлювань.

Дієслово gustar є одним із найвідоміших «підступних» елементів іспанської граматики для україномовних учнів. Проблема в тому, що конструкція з gustar побудована протилежно до того, як ми висловлюємо симпатії в українській. По-українськи: «Я люблю піцу» (підмет — я, додаток — піца). По-іспанськи: «A mí me gusta la pizza» (буквально: «Мені подобається піца», де підмет — la pizza).

Сполучники — це «клей» мови: вони з'єднують слова, словосполучення і речення. На рівні A1 необхідно знати кілька основних сурядних сполучників: y/e (і), o/u (або), pero (але), sino (а, натомість), porque (тому що), así que (тому, отже). Без них неможливо побудувати зв'язний текст навіть на початковому рівні.

Pretérito Indefinido — це основний простий минулий час в іспанській мові, який відповідає рівню A2. Він вживається для опису дій, що відбулися в конкретний момент у минулому і є завершеними. Українською він найближче до доконаного виду минулого часу: «я поїхав», «вона прийшла», «ми зробили».

Нерегулярні претерити — це одна з найбільших «зон запам'ятовування» для учнів рівня A2. В іспанській мові pretérito indefinido має велику кількість нерегулярних форм, і деякі з найуживаніших дієслів мови — ser, ir, tener, hacer, decir, venir, poder, poner, saber, querer, traer, estar — повністю змінюють свою основу в цьому часі.

Pretérito Perfecto — складний минулий час іспанської мови рівня A2, що утворюється поєднанням допоміжного дієслова haber (у теперішньому часі) та дієприкметника минулого часу (-ado/-ido). Цей час передає минулі дії, пов'язані з теперішнім моментом або з незавершеним часовим відрізком: «я вже зробив», «ти коли-небудь бував», «ми тільки-но закінчили».

Нерегулярні дієприкметники — це окрема група слів, яку необхідно вивчити на рівні A2 разом із pretérito perfecto. На відміну від регулярних дієприкметників (-ado/-ido), нерегулярні мають унікальні форми, які потрібно просто запам'ятати. Хороша новина: їх порівняно небагато — близько 12-15 основних — і вони є саме тими дієсловами, які вживаються найчастіше.

Pretérito Imperfecto — другий основний минулий час іспанської мови, який вивчають на рівні A2. Якщо pretérito indefinido передає завершені одноразові дії («Вчора я поїхав»), то imperfecto описує тривалі стани, описи та звичні повторювані дії в минулому: «Коли я був дитиною...», «Раніше ми жили в Мадриді», «Щодня він їв о другій».

Конструкція ir a + інфінітив — це найпростіший і найбільш уживаний спосіб висловити майбутнє в іспанській мові на рівні A2. Вона відповідає англійській «going to» і українським конструкціям «збираюся + інфінітив» або «буду + інфінітив». Наприклад: «Voy a comer» = «Я збираюся їсти / Я буду їсти».

Конструкція estar + герундій — це іспанський аналог конструкцій «я зараз читаю», «вона саме говорить», «ми якраз їмо». На рівні A2 ця тема є важливою для вираження дій, що відбуваються в конкретний момент часу. Вона відповідає за вираженням тривалості, на відміну від простого теперішнього часу (presente), який частіше передає звичні або регулярні дії.

Різниця між por і para — одна з найвідоміших складностей іспанської граматики. Обидва прийменники можуть перекладатися українською як «для», «за», «через», «по» тощо, що часто призводить до плутанини. На рівні A2 важливо засвоїти базові відмінності і найпоширеніші вживання кожного.

Порівняння — невід'ємна частина повсякденної мови. На рівні A2 іспанська пропонує чіткий набір порівняльних конструкцій: más...que (більше/більший ніж), menos...que (менше/менший ніж) і tan...como (такий самий як). Ці структури дозволяють порівнювати якості, кількості та дії.

Наказовий спосіб (imperativo) дозволяє давати накази, прохання, поради та інструкції. На рівні A2 вивчається стверджувальна форма — та, що використовується для позитивних наказів («Говори!», «Їж!», «Сідайте!»). Заперечний наказ (No hables, No coma) — окрема тема, яка базується на суб'юнктиві.

Відносні займенники — це слова, які пов'язують підрядне речення з головним, вказуючи на особу або предмет, про яких ідеться. В іспанській мові найуживанішими відносними займенниками є que та quien/quienes. Ці займенники вивчаються на рівні A2 і є необхідними для побудови складних речень.

Подвійні займенники-додатки (pronombres dobles) — це поєднання непрямого та прямого займенників-додатків в одному реченні. Ця тема вивчається на рівні A2 і є однією з найважливіших для побудови природного іспанського мовлення. Замість повторення іменників носії мови охоче вживають короткі займенники, тому розуміння їх порядку та форм є критично важливим.

Зворотні дієслова (verbos reflexivos) позначають дії, які суб'єкт виконує над собою або для себе: вставати, одягатися, митися, розважатися тощо. На рівні A2 вивчається вживання цих дієслів у минулому часі — зокрема в претеріті (indefinido) і перфекті (pretérito perfecto).

Простий майбутній час (futuro simple) в іспанській мові використовується для вираження дій, які відбудуться в майбутньому. На рівні B1 він стає важливим інструментом поряд із вже знайомою конструкцією ir a + інфінітив. Хоча обидві форми можуть позначати майбутнє, між ними є певні стилістичні та смислові відмінності.

Простий умовний спосіб (condicional simple) в іспанській мові відповідає українській формі «б/би» — я б пішов, він би хотів. На рівні B1 це важлива граматична тема, оскільки умовний спосіб пронизує повсякденне спілкування: ввічливі прохання, висловлення бажань, гіпотетичні ситуації та непряме мовлення.

Одна з найважливіших і найскладніших граматичних тем для учнів рівня B1 — правильне розрізнення претеріту (pretérito indefinido) та імперфекту (pretérito imperfecto). Обидва часи описують минуле, але з принципово різних перспектив: претеріт бачить дію як завершену і відмежовану, тоді як імперфект зображує тривалість, фон або повторюваність.

Сюбхунтів (subjuntivo) — це одна з найхарактерніших рис іспанської граматики, яка відрізняє цю мову від багатьох інших. На рівні B1 вивчається теперішній сюбхунтів (subjuntivo presente) — спосіб дієслова, що вживається для вираження бажань, сумнівів, емоцій, прохань та оцінок.

Знати форми сюбхунтіву — це лише половина справи. Справжній виклик рівня B1 — навчитись розпізнавати, в яких саме контекстах необхідно вживати цей спосіб. Тригери сюбхунтіву — це вирази, конструкції та сполучники, після яких обов'язково або майже завжди слідує сюбхунтів.

Плюсквамперфект (pluscuamperfecto або pretérito pluscuamperfecto de indicativo) — це час, що позначає дію, яка відбулась до іншої дії в минулому. В українській мові йому відповідає давноминулий час або конструкції типу «він уже був зробив», «я вже пішов, коли...». Ця тема входить до рівня B1 і є дуже важливою для побудови складних оповідей.

Найвищий ступінь порівняння (superlativo) дозволяє виділити предмет або особу серед усіх інших за певною ознакою: найвищий, найкращий, найстаріший. В іспанській мові на рівні B1 вивчається кілька типів суперлатива: відносний (el más alto de todos), абсолютний (-ísimo) і неправильні форми.

На рівні B1 до базових відносних займенників que та quien додаються складніші форми: donde (де), el/la cual (який/яка) та lo que/lo cual (те, що). Ці займенники розширюють можливості для побудови виразних і точних речень — особливо в письмовій та формальній мові.

Пасивний стан дозволяє акцентувати увагу на об'єкті дії, а не на тому, хто її виконує. Рівень B1 передбачає знання двох основних типів пасиву в іспанській: пасив із ser (ser + дієприкметник) і зворотний пасив із se (se + дієслово). Розуміння відмінностей між ними є ключовим, оскільки вони вживаються в різних контекстах.

Заперечні накази — один із найцікавіших аспектів іспанської граматики рівня B1. На відміну від стверджувальних наказів (habla, come, escribe), заперечні накази утворюються не від особливих форм, а від теперішнього сюбхунтіву: no hables, no comas, no escribas. Це правило дійсне для ВСІХ осіб.

Непряма мова (discurso indirecto) — це передача чужих слів через власне мовлення: не «він сказав: "я прийду"», а «він сказав, що прийде». У іспанській мові на рівні B1 непряма мова охоплює перенесення розповідних речень, питань і наказів, а також правило зміни часів дієслова при переносі у минуле.

Безособові конструкції (construcciones impersonales) — це речення, в яких немає конкретного виконавця дії або він умисно не називається. На рівні B1 вивчається кілька типів таких конструкцій: hay que + інфінітив, se puede, es necesario/importante/posible + інфінітив або que + сюбхунтів, а також безособові конструкції із se.

Умовні речення з si (якщо) є одним з найважливіших синтаксичних патернів іспанської мови рівня B1. Вони дозволяють виражати умови — реальні (якщо прийдеш, побачимось) та нереальні (якби у мене були гроші, поїхав би). Правильний вибір часів залежить від того, чи вважає мовець ситуацію реальною чи гіпотетичною.

Розмежування між ser і estar — одна з найвідоміших складностей іспанської мови. На рівні A1 засвоюються базові правила, але на рівні B1 з'являються справжні тонкощі: прикметники, що змінюють значення залежно від того, який дієслово вжите; різниця між пасивним ser (дія) і результативним estar (стан); а також розрізнення характеру (ser) і настрою (estar).

Герундій (gerundio) в іспанській мові на рівні B1 використовується значно ширше, ніж простий теперішній тривалий час (estar + gerundio). Він входить до складу дієслівних перифраз — конструкцій, що передають різні аспекти тривалості, поступовості та продовження дії у часі.

Імперфект сюбхунтіву (imperfecto de subjuntivo) — це минулий сюбхунтів, необхідний для вираження бажань, прохань, сумнівів та умов, що відносяться до минулого або до гіпотетичних ситуацій теперішнього. Ця форма є ключовою для рівня B2 і відкриває доступ до складніших граматичних конструкцій: умовних речень третього типу, непрямої мови та вираження нездійсненних бажань.

Перфект сюбхунтіву (pretérito perfecto de subjuntivo) — це аналітична форма, що поєднує теперішній сюбхунтів дієслова haber з дієприкметником основного дієслова. Ця форма рівня B2 вживається тоді, коли потрібен сюбхунтів, але описувана дія вже відбулась — зазвичай у підрядних реченнях, де головне дієслово стоїть у теперішньому або майбутньому часі.

Складений умовний спосіб (condicional compuesto або condicional perfecto) — це аналітична форма, що поєднує умовний спосіб дієслова haber з дієприкметником. На рівні B2 ця форма вживається для вираження гіпотетичних дій у минулому, жалю чи докору з приводу того, що могло б бути, але не відбулося.

Умовні речення у минулому (condicionales pasadas) — це конструкції, що описують гіпотетичні ситуації в минулому, які вже не можуть відбутися. На рівні B2 вивчається «третій тип» умовного речення: Si + pluscuamperfecto de subjuntivo → condicional compuesto. Це іспанський еквівалент англійської третьої умовної та схоже на українські конструкції з «якби... був...» і «то б...».

Плюсквамперфект сюбхунтіву (pluscuamperfecto de subjuntivo) — це найскладніша форма системи сюбхунтіву в іспанській мові, яка вивчається на рівні B2. Вона вживається для вираження нереальних або малоймовірних ситуацій у минулому в контекстах, що вимагають сюбхунтіву: після ojalá для нездійснених бажань, у si-клаузах третього типу умовних речень, після como si і після дієслів у минулому часі.

Розрізнення por і para — відома складність іспанської мови, що продовжується аж до рівня B2. На базовому рівні A2 вивчаються найочевидніші правила, але на B2 з'являються тонші нюанси: вживання por у пасивних конструкціях, у виразах обміну та ставок, у позначенні причини; а para — у висловленні особистої думки, порівнянні зі стандартом.

Possessive relative 'cuyo/a/os/as' (whose) agrees with the noun it modifies, not the antecedent. Formal register. La mujer cuyo hijo... (whose son).

Майбутній доконаний час (Futuro Perfecto) — це складний дієслівний час рівня B2, який використовується для опису дій, що будуть завершені до певного моменту в майбутньому. Він відповідає українській конструкції «до того часу, як... вже буде зроблено» і вказує на завершеність дії відносно іншого майбутнього моменту.

Часові підрядні речення — це конструкції, що описують часові відношення між двома діями: коли одна відбувається, що відбувається до або після неї, скільки вона триває тощо. В іспанській мові ці речення вводяться різними сполучниками, і вибір між дійсним і кон'юнктивом залежить від того, чи йдеться про реальні факти, чи про майбутні або гіпотетичні події. Це одна з ключових тем рівня B2.

Прислівники на -mente — це один із найпродуктивніших способів словотворення в іспанській мові. Вони утворюються від прикметників і відповідають українським прислівникам на «-о» або «-е» (швидко, повільно, ясно). Ця тема відноситься до рівня B2 і охоплює не лише утворення, а й тонкощі позиції, наголосу та стилю.

Одна з найскладніших тем рівня B2 — це іспанські дієслова, що перекладаються українським «ставати» або «стати». В іспанській мові немає одного універсального дієслова для цього значення: натомість існує ціла система дієслів — ponerse, volverse, hacerse, convertirse en, quedarse, llegar a ser — кожне з яких описує різний характер зміни.

Pretérito Anterior — це архаїчний складений час рівня C1, що означає дію, яка безпосередньо передувала іншій завершеній дії в минулому. Він утворюється за допомогою дієслова haber у формі Pretérito Indefinido (простого минулого) + дієприкметник.

Майбутній кон'юнктив (Subjuntivo Futuro) — це архаїчна граматична форма рівня C1, що збереглася переважно в юридичних текстах, прислів'ях та сталих виразах. У сучасній розмовній іспанській мові він практично не вживається, замінений іншими формами кон'юнктиву. Проте розуміння та впізнавання цієї форми є невід'ємною частиною просунутого рівня.

Узгодження часів — це система правил рівня C1, що визначає, яку форму дієслова (зокрема кон'юнктиву) слід вживати в підрядному реченні залежно від часу головного речення. Це одна з найскладніших аспектів іспанської граматики, що вимагає не лише знання форм, але й чіткого розуміння часових відношень між реченнями.

Леїзм (leísmo), лаїзм (laísmo) і лоїзм (loísmo) — це регіональні відхилення від нормативного вживання займенників прямого і непрямого об'єкта в іспанській мові. Ця тема рівня C1 стосується одного з найбільш заплутаних аспектів іспанського займенникового вживання, що суттєво відрізняється в Іспанії та Латинській Америці.

Дієслівні перифрази — це аналітичні конструкції рівня C1, що складаються з допоміжного дієслова та інфінітива, герундія або дієприкметника. Вони дозволяють виражати найтонші відтінки дії: повторення, початок, припинення, завершення, ймовірність, здатність і багато інших значень.

Формальний реєстр — це сукупність мовних засобів рівня C1, що вживаються в офіційній, діловій, юридичній і академічній комунікації. Він включає специфічну лексику, характерні граматичні конструкції, типові формули ввічливості та особливе вживання кон'юнктиву, яке відрізняє офіційний стиль від розмовного.

Номіналізація — це граматичний процес рівня C1, при якому дієслова або прикметники перетворюються на іменники. Це один із ключових стилістичних інструментів академічного, журналістського та ділового письма іспанською мовою, що дозволяє ущільнювати інформацію та надавати тексту більш об'єктивного, абстрактного звучання.

Пасивна рефлексивна конструкція (pasiva refleja) — це одна з найважливіших тем рівня C1 і водночас одна з найчастотніших пасивних конструкцій у сучасній іспанській мові. Вона будується за схемою se + дієслово у 3-й особі і вживається для вираження пасивного значення без вказівки на виконавця дії.

Емфатичні конструкції — це синтаксичні засоби рівня C1, що дозволяють виділити певний елемент речення, наголосити на ньому або структурувати контрастний зміст. В іспанській мові існує кілька різних типів таких конструкцій, кожен з яких виконує свою риторичну функцію.

Демінутиви (суфікси зменшення) та аугментативи (суфікси збільшення) — це афективні суфікси рівня C1, що надають іспанській мові надзвичайної виразності та емоційного забарвлення. Вони дозволяють передати не лише розмір, а й широкий спектр емоційних відтінків: ніжність, пестливість, зневагу, іронію, підсилення.

Чергування кон'юнктиву та індикативу — це одна з найтонших і найскладніших тем іспанської граматики рівня C2. Йдеться не про базові правила вживання кон'юнктиву (волевиявлення, сумнів, емоції тощо), а про делікатні семантичні контрасти, де вибір між кон'юнктивом і індикативом змінює відтінок або навіть зміст висловлювання.

Іспанська мова — одна з найбільш поширених у світі: нею розмовляють близько 500 мільйонів носіїв у більш ніж 20 країнах. Природно, що за сторіччя існування у різних географічних і культурних умовах вона розвинула значні регіональні відмінності на всіх рівнях — фонетичному, лексичному та граматичному. Вивчення цих відмінностей є темою рівня C2 і ознакою справжньої лінгвокультурної компетенції.

Розмовний реєстр іспанської мови — це жива, динамічна система лексичних і граматичних засобів рівня C2, що вживається в неформальному спілкуванні між близькими людьми. Він охоплює вигуки, інтенсифікатори, усічені слова, слова-паразити та інші елементи, що надають мовленню природності та автентичності.

Складні синтаксичні конструкції — це вершина рівня C2, що охоплює розгалужену систему підрядних речень, корелятивні сполучники, вставні конструкції та специфічні порівняльні структури. Оволодіння ними дозволяє будувати розгорнуті, точні і стилістично досконалі тексти іспанською мовою.

Риторичні засоби — це стилістичні конструкції рівня C2, що дозволяють надавати мовленню та письму виразності, переконливості та художньої сили. Їх знання є ознакою найвищого рівня мовної компетенції: вони вживаються в художній літературі, публіцистиці, дебатах і промовах.

Дискурсивні конектори — це лексичні та граматичні засоби рівня C2, що забезпечують логічний зв'язок між частинами тексту, направляють аргументацію і сигналізують відношення між ідеями. Від базових сполучників (pero, y, porque) вони відрізняються складнішою семантикою, більш формальним регістром і специфічними позиційними вимогами.

Адміністративна мова — це найбільш спеціалізований функціональний стиль іспанської мови рівня C2, що вживається в офіційних документах, законодавчих актах, державних повідомленнях і бюрократичних процедурах. Вона характеризується строгою стандартизованістю формул, пасивними конструкціями, номіналізацією, особливим синтаксисом і специфічним словниковим запасом, що відрізняє її від інших формальних стилів.

Сталі вирази та ідіоми: no dar pie con bola, estar en las nubes, costar un ojo de la cara, ir al grano, tener mala pata, ponerse las pilas, echar una mano.