Граматика гінді

Деванагарі — це абугіда (складова абетка), в якій кожен символ позначає склад, а не окрему літеру. Голосні (स्वर, свар) є основою цієї системи письма та існують у двох формах: самостійні символи, що вживаються на початку слова або складу, та знаки матра (mātrā) — діакритичні позначки, що приєднуються до приголосних.

Система приголосних деванагарі (व्यंजन, вьянджан) є однією з найбільш науково організованих серед усіх світових алфавітів. 33 основні приголосні впорядковані за місцем і способом творення — принцип, закладений давньоіндійськими граматиками понад 2500 років тому. Цей рівень відповідає A1 за шкалою CEFR і є обов'язковою базою для будь-якого вивчення гінді.

Граматичний рід (लिंग, лінг) у гінді — одна з найважливіших категорій, яка пронизує всю граматику мови. На відміну від деяких мов, гінді має лише два роди: чоловічий (पुल्लिंग, пуллінг) та жіночий (स्त्रीलिंग, стрілінг). Кожен іменник має певний рід, і це знання необхідне для правильного узгодження дієслів, прикметників і прийменників. Цей матеріал є ключовим для рівня A1 за шкалою CEFR.

Категорія числа (वचन, вачан) у гінді охоплює однину (एकवचन) та множину (बहुवचन). Утворення множини залежить від роду іменника та його закінчення. Рівень A1 за шкалою CEFR.

Система особових займенників у гінді (पुरुषवाचक सर्वनाम) суттєво відрізняється від української завдяки трирівневій системі ввічливості для займенника другої особи «ти/ви». Це один із найбільш культурно важливих аспектів мови гінді, відповідного рівня A1 за шкалою CEFR.

Дієслово होना (хона, бути) є найважливішим дієсловом у гінді. У теперішньому часі воно має чотири основні форми: हूँ (хун — є, 1-а особа однини), है (хай — є, 3-я особа однини), हो (хо — є, 2-а особа неформальна), हैं (хайн — є, множина/формальна). Рівень A1 за шкалою CEFR.

Прикметники (विशेषण, вішешан) у гінді поділяються на дві категорії: змінювані (ті, що закінчуються на -ā) і незмінювані. Змінювані прикметники погоджуються з іменником за родом і числом у прямому відмінку. Рівень A1 за шкалою CEFR.

Простий теперішній час (सामान्य वर्तमान काल, саманья вартаман кал) у гінді виражає звичні, регулярні дії — те, що людина робить постійно або загалом. Він утворюється за формулою: основа дієслова + суфікс ता/ती/ते + допоміжне дієслово है/हूँ/हो/हैं. Рівень A1 за шкалою CEFR.

Питальні слова (प्रश्नवाचक शब्द) у гінді дають змогу задавати будь-які питання. Основні питальні слова: क्या (що/чи), कौन (хто), कहाँ (де), कब (коли), कैसे/कैसा (як), क्यों (чому), कितना (скільки/наскільки). Рівень A1 за шкалою CEFR.

Числівники гінді (संख्याएँ, санкх'ї) від 1 до 100 — це одна з найважчих ділянок граматики на рівні A1 за шкалою CEFR. На відміну від деяких інших мов, де числа від 20 до 99 утворюються за простою формулою (двадцять + один = двадцять один), у гінді кожне число від 1 до 100 має власну унікальну форму.

На відміну від української мови, де прийменники ставляться перед іменником, у гінді відповідні слова ставляться ПІСЛЯ іменника і називаються постпозиціями (परसर्ग, парасарг). Основні постпозиції: में (у/в), पर (на), से (від/з), को (до/об'єктний маркер), का/के/की (присвійний). Рівень A1 за шкалою CEFR.

Присвійна постпозиція (संबंधसूचक, самбандхасучак) का/के/की є аналогом англійського «'s» або «of» і слугує для позначення приналежності у гінді. Особливість цієї постпозиції — вона узгоджується не з тим, кому щось належить (власником), а з тим, що належить (предметом). Рівень A1 за шкалою CEFR.

Заперечення (निषेध, нішедх) у гінді є відносно простим на рівні A1 за шкалою CEFR. Основне слово заперечення — नहीं (нахін — ні/не), яке ставиться перед дієсловом або в кінці речення. Для заперечних наказів вживається मत (мат — не роби). Більш книжна або формальна форма — न (на).

Базові вирази часу (समय अभिव्यक्ति, самай абхівьякті) у гінді містять ряд унікальних особливостей, найбільш цікавою з яких є двозначність слова कल (кал). Воно може означати як «вчора», так і «завтра» — конкретне значення визначається контекстом і часовою формою дієслова. Рівень A1 за шкалою CEFR.

Деванагарі — абугіда, де кожна буква містить вбудований голосний «а». Коли два або більше приголосних стоять поруч без голосного між ними, вони утворюють злитні приголосні (संयुक्त व्यंजन, сан'юкт вьянджан). Такі злиття — норма в гінді, особливо у словах санскритського та тацитного походження.

Деванагарі має два важливих діакритичних знаки для звуків, яких немає в базовому санскритському алфавіті: нукта (нуктА, крапка під буквою) для перського/арабського та іноземного звучання, і чандрабінду/анусвара для назалізованих голосних.

Привітання в гінді відображають культурні та релігійні особливості індійського суспільства. Найуніверсальніше привітання — नमस्ते (намасте) — вживається і як «привіт», і як «до побачення», для будь-якого часу доби та будь-якої ситуації. Воно також супроводжується характерним жестом — складені долоні (намаскар).

Гінді має чотири основні вказівні займенники: यह (це, поруч), वह (те, далеко), ये (ці, поруч) і वे (ті, далеко). Особливість гінді: ці ж форми вживаються як займенники третьої особи — «він», «вона», «вони». Немає окремих слів для «він» і «вона» — контекст вирішує все.

Дієслово होना (гона — бути) є одним з найважливіших у гінді. У теперішньому часі воно дає форми हूँ, है, हैं. У минулому часі утворюються нові форми з урахуванням роду та числа підмета: था (тха — був, ч.р. одн.), थी (тхі — була, ж.р. одн.), थे (тхе — були, ч.р. мн. або шанобливо), थीं (тхі̃ — були, ж.р. мн.).

Слова місця в гінді — незмінні прислівники, які вказують на розташування або напрямок. На відміну від гінді іменників, вони не відмінюються. Більшість слів місця вживаються самостійно або в поєднанні з прийменниками (परसर्ग).

Кольори в гінді — прикметники, і деякі з них змінюються залежно від роду та числа іменника, якого описують. Кольори, що закінчуються на -ा (чол. одн.), змінюються: -ा → -ी (жін.) → -े (чол. мн. або в прийменниковому відмінку). Кольори на -а в кінці — «мінливі». Кольори без такого закінчення (лал, сафед, гара, пілла) — незмінні.

Гінді має два паралельних системи для місяців: міжнародні (григоріанський календар) та традиційні індійські (гінду лунний календар). У повсякденному вжитку переважають міжнародні назви місяців. Дні тижня в гінді мають санскритське коріння і пов'язані з небесними тілами.

Одна з найхарактерніших особливостей гінді — надзвичайно детальна система сімейних термінів. Там, де в українській є просто «дядько» або «бабуся», гінді розрізняє, чи це по батьківській, чи по материнській лінії. Це відображає традиційну багатопоколінну сімейну структуру.

Лексика тіла та здоров'я в гінді поєднує санскритські та урду-перські слова. Важливою граматичною особливістю є конструкція вираження болю та хвороби: у гінді «у мене болить голова» — मेरा सिर दर्द कर रहा है (моя голова біль робить) або मुझे सिरदर्द है (мені є головний біль). Суб'єкт у давальному відмінку — типова конструкція.

Гінді-лексика їжі та напоїв відображає різноманіття індійської кухні та культури. Основа традиційного раціону — рोटी (хліб/коржик), चावल (рис), दाल (сочевиця/бобові), सब्ज़ी (овочі/страва з овочів). Чай (चाय) — культурна константа, практично ритуальна частина дня.

Слова кількості в гінді — короткі, незмінні (або майже незмінні) слова, що вживаються перед іменниками або прикметниками для вираження міри: багато, мало, кілька, трохи, весь. На рівні A1 ці слова необхідні для найпростіших розмов: замовити щось, описати ситуацію, виразити ступінь.

Модальні значення «треба», «можна», «повинен» в гінді виражаються не допоміжними дієсловами (як в українській), а особливими конструкціями з інфінітивом. Ключова особливість — підмет стоїть у давальному відмінку (з прийменником को): «мені треба» = मुझे जाना है (буквально: «мені є йти»).

На рівні A1 необхідно знати кілька десятків базових дієслів, що вживаються в кожній розмові. Дієслова в гінді мають інфінітив на -ना (जाना, खाना, पीना...) і відмінюються залежно від часу, роду та числа підмета.

Транспортна лексика та вирази напрямку є практично необхідними для будь-якої поїздки Індією. Міста Індії мають різноманітний транспорт: від авторикші до метро. Запитати дорогу — базова навичка, і для цього потрібні слова напрямку та прості запитальні конструкції.

Одна з найхарактерніших особливостей гінді — спосіб вираження почуттів і відчуттів. Замість «Я голодний» гінді каже मुझे भूख लगी है — буквально «мені вдарив голод» або «до мене прийшов голод». Особа, яка відчуває — не підмет, а непрямий додаток у давальному відмінку (з को).

Непрямий відмінок (तिरछी विभक्ति, тірчхі вібхакті) — це форма іменника або займенника, яка вживається перед постпозицією. У гінді немає великої кількості відмінків, як у слов'янських мовах, але два основних стани існують: прямий відмінок (для підмета або прямого об'єкта без постпозиції) і непрямий відмінок (для будь-якого іменника перед постпозицією). Рівень A2 за шкалою CEFR.

Простий минулий час (सामान्य भूतकाल, саманья бхут кал) у гінді є одним із найважливіших і водночас найскладніших аспектів мови для іноземців. Рівень A2 за шкалою CEFR. Складність полягає в ергативній конструкції: з перехідними дієсловами підмет приймає постпозицію ने, а дієслово узгоджується з об'єктом, а не з підметом.

Ергативна конструкція (कर्मणि प्रयोग, карманї прайог) є однією з найбільш нетипових граматичних особливостей гінді для носіїв слов'янських мов. Вона вживається з перехідними дієсловами у минулому часі: підмет (агент) приймає постпозицію ने, а дієслово узгоджується з прямим об'єктом за родом і числом (а не з підметом). Рівень A2 за шкалою CEFR.

Майбутній час (भविष्य काल, бхавіш'я кал) у гінді утворюється складними суфіксами, що поєднують особу, рід і число підмета. Рівень A2 за шкалою CEFR. Суфікси майбутнього часу додаються безпосередньо до основи дієслова і узгоджуються з підметом.

Наказовий спосіб (आज्ञा काल, āгья кал) у гінді має кілька форм залежно від рівня ввічливості. Як і особові займенники, форми наказового способу поділяються на три рівні: тū (інтимне/грубе), тум (неформальне), āп (формальне/ввічливе). Рівень A2 за шкалою CEFR.

Тривалий теперішній час (वर्तमान अपूर्ण, вартаман апурн) у гінді виражає дії, що відбуваються прямо зараз або тривають у момент мовлення. Утворюється за формулою: основа дієслова + рхā/рхī/рхе + допоміжне дієслово है/हूँ/हो/हैं. Рівень A2 за шкалою CEFR.

Вираження здатності або можливості у гінді здійснюється за допомогою допоміжного дієслова सकना (сакна — могти, бути здатним). Воно поєднується з основою основного дієслова і відмінюється залежно від часу і підмета. Рівень A2 за шкалою CEFR.

Дієслово चाहना (чагна — хотіти) — одне з ключових на рівні A2. Воно вживається двома способами: як звичайне дієслово зі значенням «хотіти» (після нього — інфінітив) і в безособовій формі चाहिए — «треба/слід/потрібно» з давальним підметом.

На рівні A2 необхідно розширити знання прийменників (постпозицій) гінді. На відміну від базових (में, पर, को, से), складені прийменники — це конструкції з двох-трьох слів, які вживаються після іменника у непрямому відмінку (з के або की). Вони дозволяють виражати ширший спектр просторових, часових і логічних відносин.

Суфікс -वाला/-वाली/-वाले — один з найпродуктивніших у гінді. Він утворює слова, що позначають: власника або того, хто пов'язаний з чимось, виконавця певної дії чи заняття, або конструкцію «той/та/ті, хто». Крім того, інфінітив + вала = «той, хто збирається» або «той, хто звично робить».

Порядкові числівники (перший, другий, третій...) в гінді утворюються особливим чином і, як прикметники, узгоджуються з іменником у роді та числі. Від 11-го і далі вони утворюються зі словом वाँ/-वीं або використовуються звичайні числівники з контекстом.

Неозначені займенники в гінді — कोई (хтось/будь-хто), कुछ (щось/дещо), कहीं (десь/будь-де), कभी (колись/будь-коли) та їхні заперечні еквіваленти. Ці займенники дозволяють говорити про неозначені особи, речі, місця та часи.

Сполучники пов'язують слова, частини речення або цілі речення. В гінді вони поділяються на єднальні (і, також), розділові (або), протиставні (але), причинові (бо/тому що), наслідкові (тому/отже) та підрядні (що, коли). Знання сполучників дозволяє будувати зв'язні, природні висловлювання.

В гінді є два основних типи «минулого незавершеного» часу. Минулий тривалий (भूत अपूर्ण काल) виражає дію, що тривала в певний момент у минулому: «Я їв, коли...» Другий тип — звичне (повторювальне) минуле — виражає регулярну дію в минулому: «Я завжди ходив...», «Раніше він приходив...»

Перфектні часи в гінді передають завершені дії — те, що вже відбулося і має зв'язок з теперішнім моментом або іншою минулою точкою. Основна конструкція використовує дієслово चुकना (чукна) — «вже завершити». Відрізняють теперішній перфект (дія завершена до зараз) і минулий перфект (дія завершена до іншої минулої дії).

Умовний/суб'юнктивний спосіб (संभाव्य काल, самбгавья кал) в гінді виражає можливість, сумнів, бажання або мету. Він утворюється особливими закінченнями без допоміжного дієслова і вживається після певних слів: शायद (можливо), चाहे (хоч би), ताकि (щоб), кki (що) та після पहले.

Умовні речення (шарт вак'я) в гінді вводяться сполучниками अगर або यदि (якщо). Структура залежить від типу умови: реальна (може статися), нереальна теперішня (контрфактична зараз) і нереальна минула (що б могло статися, але не сталося).

Складені дієслова (संयुक्त क्रिया, самʼюкт крія) — одна з найхарактерніших особливостей гінді. Вони складаються з двох дієслів: основного (основна дія) і векторного (додає значеннєвий відтінок). Векторне дієслово стоїть після основного в особливій формі і не перекладається буквально.

Пасивний стан (कर्मवाच्य, кармавач'я) в гінді утворюється інакше, ніж в українській. Пасив = основа дієслова + जाना (жана): «бути зробленим» або «піддатися дії». Виконавець (агент) може бути названий з постпозиціями से (від), द्वारा або के द्वारा (через/за допомогою).

Каузативні дієслова (प्रेरणार्थक क्रिया, пренарартхак крія) — дієслова, що виражають «змусити когось щось зробити» або «зробити так, щоб щось відбулося». В гінді є два рівні каузативності: прямий каузатив (суфікс -आ/-ला, пряма дія на когось) і непрямий каузатив (суфікс -वा/-लवा, організація дії через посередника).

В гінді немає окремих суфіксів для порівняльного ступеня (як «-іший» в українській). Натомість вживається проста конструкція: порівнюваний + से + прикметник (буквально «більший від»). Для найвищого ступеня вживається सबसे + прикметник (буквально «від усіх»).

В гінді підрядні відносні речення будуються через систему відносно-кореляційних пар: підрядне речення починається відносним словом (जो, जहाँ, जब, जैसा), а головне речення відповідає йому кореляційним словом (वह/वे, वहाँ, तब, वैसा). Ця «парна» система відрізняє гінді від слов'янських мов і вимагає переосмислення побудови речення.

Непряма мова в гінді передається через підрядне речення з कि (що). Порівняно з англійською, в гінді часова послідовність менш сувора: час у підрядному реченні не обов'язково змінюється відносно головного. Основні дієслова непрямої мови: कहना (казати), बताना (розповідати), सोचना (думати), पूछना (запитувати).

Прислівники в гінді (क्रिया विशेषण, крія вішешан) — незмінні слова, що характеризують дієслово, прикметник або інший прислівник. Вони відповідають на питання: як? (спосіб), коли? (час), де? (місце), наскільки? (ступінь). На рівні B1 важливо знати різні типи прислівників та способи їх утворення.

Збірні числівники вказують на «всіх/обох разом», розподільні — на «кожного окремо». В гінді є окремі форми для обох значень: दोनों (обидва), तीनों (всі троє), सभी (всі); і हर (кожний), प्रत्येक (кожний), एक-एक (по одному). Ці форми є типовими для гінді і вживаються дуже часто.

लगना (лагна) і होना (гона) — два ключових дієслова для вираження суб'єктивних відчуттів, думок і станів у гінді. В обох конструкціях особа, яка відчуває, стоїть у давальному відмінку (з को), а саме відчуття або думка — у ролі підмета.

Система ввічливості (आदरसूचक व्यवस्था, адарасучак в'явастха) є однією з найважливіших культурних рис гінді. Вона пронизує всі рівні мови: займенники, дієслівні форми, лексику і навіть суфікси імен. Розрізняють три рівні: तू (фамільярне), तुम (нейтральне), आप (пошанне). Вибір рівня визначає соціальні стосунки і є критично важливим для уникнення образ.

Дієприкметники в гінді — форми дієслова, що функціонують як прикметники або прислівники. Розрізняють теперішній дієприкметник (дія, що відбувається одночасно) і минулий дієприкметник (завершена дія). Інфінітив у ролі іменника теж є характерною конструкцією гінді.

З'єднувальний дієприкметник (संबंधबोधक कृदंत, самбандхабодхак крдант) — форма дієслова на -कर або -के — є одним з найчастіших граматичних засобів гінді. Він пов'язує послідовні дії одного і того ж підмета і означає «зробивши [перше], [зробив друге]». Ця форма незмінна (не узгоджується за родом/числом).

На рівні B2 необхідно вміти будувати складні речення з різними типами підрядних. Гінді має розвинену систему складнопідрядних речень: цільові (таке — щоб), причинові (кьонкі — тому що), допустові (галаньке — хоча), наслідкові (іткa...кі — такий...що). Ці конструкції використовуються для аргументації, оповіді і демонстрації мовної майстерності.

На рівні B2 важливо розуміти не лише базові функції допоміжних дієслів, але й їхні нюанси. होना, रहना, चुकना, पाना і करना — кожне з них додає специфічний відтінок: стан vs. подія, тривалість, завершеність, успішність/неуспішність спроби. Розуміння цих відтінків відрізняє просунутого мовця від початківця.

Дискурсивні маркери (वार्तालाप चिह्नक, вартелап чіхнак) — слова і вирази, що організовують мовлення: позначають переходи, уточнення, зміну теми, підсумок або емоційний тон. На рівні B2 вміння природно використовувати ці маркери відрізняє просунутого мовця від того, хто говорить лише правильними, але «дерев'яними» реченнями.

У гінді існує три типи присудка (вач'я): кар'я-вач'я (активний стан), карма-вач'я (пасивний стан) і бхав-вач'я (безособовий або «стан почуттів»). Бхав-вач'я (भाव वाच्य) — особлива конструкція, що виражає неможливість, нездатність або загальну неможливість дії без явного діяча.

Контрфактичні умовні речення виражають нереальні умови — те, чого немає або не було в дійсності: «якби я був птахом...», «якби ти сказав мені...». В гінді існують два типи таких речень: нереальний теперішній (умова нереальна зараз) і нереальний минулий (умова, яка вже не може здійснитися). Правильне вживання цих форм — ознака впевненого рівня B2.

Вигуки (विस्मयादिबोधक, вісмайадібодхак) — слова й конструкції, що виражають сильні емоції: захоплення, здивування, жаль, роздратування, ніжність. Гінді має розвинену систему вигуків, що відображає емоційну виразність мови. На рівні B2 природне вживання вигуків робить мовлення живим і автентичним.

Непряма мова (परोक्ष कथन, парокш катхан) в гінді передає чужі слова через сполучник कि або прямою вставкою в речення. На рівні B2 важливо вміти передавати не лише розповідні речення, а й питання, накази, прохання і різні типи мовленнєвих актів. Гінді не має суворих правил зсуву часів, але вибір форм залежить від ситуації та реєстру.

Формальний і академічний гінді (शैक्षिक हिंदी, шайкшік хінді) — це особливий реєстр мови, що використовується в письмових текстах, доповідях, есе, наукових роботах і офіційних виступах. Його головні риси: санскритизована лексика, номіналізовані структури, пасивні конструкції та класичні сполучники. Цей реєстр суттєво відрізняється від розмовної мови і є обов'язковим для освіченого носія.

Самас (समास) — це система словоскладання, успадкована гінді від санскриту. Складені слова утворюються злиттям двох або більше слів у єдине ціле, яке набуває нового значення. Розуміння самасу є ключем до читання газетних заголовків, офіційних текстів і літератури — адже складені слова надзвичайно поширені в гінді, особливо формальному.

Мухавере (मुहावरे) — стійкі ідіоматичні вирази гінді, значення яких не виводиться буквально зі значення складових слів. Більшість фразеологізмів гінді побудована навколо частин тіла (आँख, हाथ, पेट, नाक, मुँह, कान), кольорів і повсякденних предметів. Вміння розуміти і вживати мухавере є ознакою рівня C1 і вище — без них мова залишається «книжковою».

Лококтійян (लोकोक्तियाँ) — народна мудрість, закарбована у коротких, влучних висловах. На відміну від мухавере (фразеологізмів), прислів'я є завершеними реченнями і виражають узагальнений життєвий досвід. Знання прислів'їв демонструє глибоке розуміння культури і дозволяє спілкуватися на рівні освіченого носія.

Літературний гінді (साहित्यिक हिंदी, сахітяк хінді) — особливий поетичний і художній реєстр, що використовується у класичній і сучасній літературі: поезії, прозі, піснях і офіційних промовах. Він відрізняється від розмовної мови поетичним порядком слів, архаїчними займенниками і дієслівними формами, санскритизованою лексикою та особливою ритмічністю.

Офіційний гінді (कार्यालयी हिंदी, карйалайї хінді) — реєстр мови, що використовується в урядових документах, офіційних листах, адміністративних наказах і юридичних текстах. Він суттєво відрізняється як від розмовної, так і від академічної мови: має особливий формат, специфічну лексику (наказ, заявник, затвердження) і пасивні конструкції.

Сандгі (संधि, sandhi) — правила злиття звуків на межі морфем і слів у словах санскритського походження. Коли два слова стоять поряд або утворюють складне слово (самас), їх кінцеві і початкові звуки можуть змінюватися або зливатися. Ці правила успадковані гінді від санскриту і активно діють у формальній, академічній і літературній мові.

Розмовна гінді (बोलचाल की हिंदी, болчал кі хінді) — жива повсякденна мова, яку люди вживають у побуті, з друзями, у транспорті, у кіно. Вона суттєво відрізняється від писемної норми: має скорочені форми, слова-паразити, запозичення з англійської (хінгліш), регіональні риси і власну інтонаційну логіку.

Гінді — це не одна мова, а ціле сімейство споріднених мов і діалектів (बोलियाँ, болійян) Північної Індії. Стандартна гінді (Хіндустані) ґрунтується на кхаріболі (dialect of Delhi-Meerut region), але поряд з нею існують живі мови з власними літературними традиціями: Брадж, Авадгі, Бходжпурі, Раджастгані, Харіянві та інші.

Гінді та урду — генетично одна мова (Хіндустані), але з різними системами письма і різним «лексичним поворотом»: стандартна гінді надає перевагу санскритській лексиці, а урду — персько-арабській. Усвідомлене вміння переключатися між цими пластами — ознака справжньої мовної майстерності рівня C2.

В'янгья (व्यंग्य) — сарказм, іронія і гостра критика через слово — є невід'ємною частиною гінді-мовлення і літератури. Гінді має багату традицію сатиричної прози і поезії (від Кабіра до Харішандра Шривастава). На C2 рівні вміння розпізнавати і використовувати іронію, перебільшення і двозначність відрізняє справжнього знавця мови від просто правильного мовця.

Поетична традиція гінді та урду — одна з найбагатших в Азії. Вона включає класичну санскритську просодію, середньовічну поезію бхакті (брадж і авадгі) і персько-арабську форму газель (ग़ज़ल, ğazal). На рівні C2 розуміння поетичних форм відкриває доступ до серця мови — адже саме в поезії зберігаються найтонші значення, культурні образи і мовна краса.

Класична індійська поетика розробила розвинену систему риторичних засобів (अलंकार, аланкар — «прикраса») і естетичних настроїв (रस, рас — «сік, смак, есенція»). Ця система описує не лише прийоми мови, але й сам досвід естетичного задоволення від мистецтва. На рівні C2 розуміння аланкарів і расів розкриває структуру класичної поезії, літератури і театральної традиції.

Лексичний склад гінді відображає тисячолітню історію мовних контактів: санскрит, пракрит, апабхранша, персько-арабська лексика (через урду), і сучасні запозичення з англійської. Розуміння цих пластів — тацам (तत्सम), тадбгав (तद्भव), дешадж (देशज) і відеші (विदेशी) — є ознакою рівня C2 і відкриває можливість свідомо вибирати реєстр залежно від комунікативної ситуації.