Граматика нідерландська

Нідерландський особовий займенник-підмет називає того, хто виконує дію: ik «я», jij/je «ти», u «Ви», hij «він», zij/ze «вона; вони», het «воно», wij/we «ми», jullie «ви». На відміну від української, у звичайному нідерландському реченні підмет переважно не пропускають. Форми jij, zij, wij наголошені, а je, ze, we — ненаголошені й дуже часті в мовленні.

Нідерландське zijn означає «бути», а в теперішньому часі має нерегулярні форми: ik ben, jij/u bent, hij/zij/het is, wij/jullie/zij zijn. На відміну від української, у нідерландському реченні цю зв’язку не можна просто пропустити: «Я студент» — Ik ben student, а не Ik student.

Hebben означає «мати» і в теперішньому часі має форми heb, hebt, heeft та hebben: ik heb, jij hebt, hij heeft, wij hebben. У питанні з jij/je кінцеве -t зникає: Heb jij tijd? Крім володіння, це дієслово входить до багатьох сталих сполук і служить допоміжним дієсловом у конструкціях на зразок Ik heb gewerkt — «Я працював / попрацював».

У нідерландській кожен іменник (слово, що називає особу, предмет, місце або поняття) належить до однієї з двох груп: de-woorden або het-woorden. В однині кажуть de tafel «стіл», але het huis «будинок»; у множині перед обома групами вживається de. Надійного правила для кожного слова немає, тому новий іменник варто відразу запам’ятовувати разом з артиклем.

Нідерландський неозначений артикль een ставлять перед злічуваним іменником в однині, коли йдеться про одного, ще не визначеного представника певної групи: een man, een vrouw, een huis. Форма однакова і для de-слів, і для het-слів. З назвами професій після zijn артикля зазвичай немає: Ik ben student, але означення часто повертає його: Hij is een goede dokter.

У нідерландській мові множину іменників найчастіше утворюють за допомогою -en: boek → boeken. Інша велика група має -s, особливо після ненаголошених -el, -em, -en, -er, -e та у зменшувальних словах на -je: tafel → tafels, meisje → meisjes. Написання основи іноді змінюється, а кілька частотних форм — kinderen, eieren — треба запам’ятати окремо.

Відкиньте від інфінітива (словникової форми дієслова) закінчення -en й отримайте основу: werken → werk. З ik уживається сама основа, з jij/je, u, hij, zij/ze, het — основа + -t, а з wij/we, jullie, zij/ze — повний інфінітив. Якщо jij або je стоїть після дієслова, додане -t зникає: Jij werkt, але Werk jij?

У розповідному головному реченні нідерландська особова форма дієслова стоїть на другій позиції — це правило V2. Якщо першою стоїть обставина часу, місця чи інший член речення, підмет переходить за дієслово: Ik werk vandaag thuis, але Vandaag werk ik thuis. Позиція — це не обов’язково одне слово: вся група In het centrum van Amsterdam займає одну першу позицію.

Перед неозначеним іменником замість een або нульового артикля зазвичай вживайте geen: Ik heb een auto → Ik heb geen auto. Для заперечення дії, ознаки, обставини або означеного предмета потрібне niet: Hij is niet thuis, Ik lees het boek niet. Слово niet часто стоїть ближче до кінця речення, але перед тією частиною, яку воно безпосередньо заперечує.

Kunnen означає «могти», «бути спроможним» або «вміти»: Ik kan zwemmen — «Я вмію плавати». У простому реченні змінюється саме kunnen, а інше дієслово стоїть в інфінітиві (початковій формі) наприкінці: підмет + kan/kunnen + ... + інфінітив. Основні форми теперішнього часу: ik kan, jij kunt/kan, hij kan, wij/jullie/zij kunnen.

Moeten означає, що щось треба або необхідно зробити: Ik moet werken — «Мені треба працювати». В однині вживається форма moet, у множині — moeten, а інше дієслово залишається в інфінітиві й зазвичай стоїть наприкінці речення: підмет + moet/moeten + ... + інфінітив.

Willen означає «хотіти» й виражає бажання або намір: Ik wil koffie — «Я хочу кави», Ik wil vertrekken — «Я хочу поїхати». В однині найважливіше запам’ятати форми ik wil, jij/je wilt або wil, u wilt або wil, hij/zij/het wil; у множині завжди willen. Якщо після willen є ще одне дієслово, воно стоїть в інфінітиві наприкінці головного речення: Wij willen morgen komen.

Mogen означає, що комусь можна або дозволено щось зробити: Ik mag gaan — «Мені можна йти». В однині вживається форма mag, а в множині — mogen; якщо є друге дієслово, воно стоїть в інфінітиві (початковій формі) наприкінці речення. Заперечення niet mogen означає «не можна», тобто заборону.

Zullen — модальне дієслово (дієслово, яке передає намір, оцінку або ставлення мовця). Воно має форми zal в однині та zullen у множині, а інше дієслово ставиться в інфінітиві наприкінці: Ik zal je helpen — «Я тобі допоможу». Особливо часто zullen вживають в обіцянках, прогнозах і конструкціях Zullen we…? «Може, ми…?» та Zal ik…? «Може, я…?».

Gaan означає «йти», «їхати», «вирушати», а перед іншим дієсловом часто передає намір або майбутню дію: Ik ga naar huis — «Я йду додому», але Ik ga koken — «Я збираюся готувати». У теперішньому часі головні форми такі: ik ga, jij/u/hij/zij/het gaat, wij/jullie/zij gaan. У питанні з jij/je закінчення -t зникає: Ga je mee?

Komen означає «приходити», «приїжджати» або «прибувати». У теперішньому часі запам’ятайте три основні форми: ik kom, jij/hij komt, wij/jullie/zij komen; у запитанні з jij/je закінчення -t зникає: Kom je morgen? Після komen можна поставити інфінітив без te, щоб назвати мету приходу: Zij komt eten — «Вона прийде поїсти».

Doen означає передусім «робити, виконувати»: ik doe, jij doet, wij doen. У запитанні із jij/je кінцеве -t зникає: Wat doe je? Найкраще запам’ятовувати це дієслово разом зі сталими сполуками: boodschappen doen, huiswerk doen, het doet pijn.

У нідерландській про місце предмета часто говорять не за допомогою нейтрального zijn «бути», а точніше: staan — стояти вертикально або бути на своїй основі, liggen — лежати горизонтально, zitten — сидіти чи міститися всередині. Тому природно сказати De fles staat in de koelkast «Пляшка стоїть у холодильнику», але Het boek ligt op tafel «Книжка лежить на столі».

Перед іменником нідерландський прикметник зазвичай отримує -e: de grote tafel, het grote huis. Головний виняток — неозначене het-слово в однині: een klein kind, koud water. Після дієслів zijn, worden або blijven прикметник не має -e: Het kind is klein.

Перед іменником нідерландська ставить mijn, jouw/je, uw, zijn, haar, ons/onze, jullie, hun: mijn boek — «моя книжка», haar fiets — «її велосипед». Майже всі ці форми незмінні; головний виняток — «наш»: ons перед іменником однини з артиклем het, але onze перед іменником однини з de та перед усіма іменниками у множині.

Перед іменником вибір залежить від його артикля й числа: deze/die вживаються з de-словами та всіма іменниками у множині, а dit/dat — з het-словами в однині. Зазвичай deze/dit указують на щось ближче («цей, ця, це»), а die/dat — на щось віддаленіше («той, та, те»): deze fiets, dit boek, die fiets, dat boek.

Для місця всередині чогось зазвичай уживають in, для поверхні — op, для напрямку до місця — naar: in de kamer, op tafel, naar school. Проте дослівна підстановка українських у/в, на, до, з часто не працює: нідерландський прийменник треба запам’ятовувати разом із типовим місцем або дією. Особливо важливо розрізняти uit «зсередини; родом із» і van «від; з певної точки чи поверхні».

Для точного часу нідерландською вживають om (om acht uur), для днів і дат — op (op maandag, op 5 mei), а для місяців, років і пір року — in (in januari, in 2024, in de zomer). Частини доби часто передають сталими формами з 's: 's morgens, 's middags, 's avonds, 's nachts. Voor, na, sinds і tot позначають відповідно час до, після, від певного моменту та до певної межі.

Щоб поставити інформаційне запитання нідерландською, винесіть питальне слово або сполуку на початок, а відмінюване дієслово поставте відразу після неї: Waar woon je? — «Де ти живеш?». Найважливіші слова — wie, wat, waar, wanneer, hoe, waarom, welk/welke та hoeveel. Якщо питального слова немає і відповіддю має бути «так» або «ні», дієслово стоїть першим: Woon je hier?

У нейтральному нідерландському питанні, на яке можна відповісти ja або nee, відмінюване дієслово ставлять перед підметом: Jij spreekt Nederlands → Spreek jij Nederlands? Якщо після дієслова стоїть jij/je, у теперішньому часі форма зазвичай не має закінчення -t: jij werkt → werk jij? Решта дієслівної конструкції залишається далі в реченні: Heb je dat boek gelezen?

Нідерландські числа від 21 до 99 називають у зворотному для україномовного учня порядку: спершу одиниці, потім en («і») та десятки. Тому 21 — eenentwintig, буквально «один-і-двадцять», а 32 — tweeëndertig, «два-і-тридцять». Усе це пишеться одним словом.

У нідерландській half drie означає 2:30, тобто буквально «половина третьої» — тут українська модель «пів на третю» добре допомагає. Хвилини позначають словами over «після» і voor «до»: kwart over vier — 4:15, kwart voor vijf — 4:45. Дні й місяці пишуть з малої літери, а дата зазвичай має порядок день—місяць—рік: 15 januari 2026.

Нідерландські прислівники частотності показують, як часто щось відбувається: altijd «завжди», vaak «часто», soms «іноді», zelden «рідко», nooit «ніколи». У звичайному головному реченні вони переважно стоять після особової форми дієслова: Ik ga vaak met de trein. Якщо винести прислівник на початок, дієслово все одно посідає друге місце: Soms eet ik buiten.

Нідерландські прислівники часу відповідають на запитання «коли?» або показують, чи дія вже відбулася, ще триває або станеться лише пізніше: nu «зараз», vandaag «сьогодні», morgen «завтра», gisteren «учора», straks «скоро, трохи пізніше», toen «тоді в минулому», al «вже», nog «ще», pas «щойно; лише, аж». На початку головного речення такий прислівник займає першу позицію, тому присудок іде перед підметом: Vandaag werk ik thuis — «Сьогодні я працюю вдома».

Нідерландські прислівники місця відповідають на запитання waar? («де?»): hier — «тут», daar — «там», thuis — «вдома», buiten — «надворі», binnen — «усередині». Якщо йдеться про рух до місця, часто потрібне naar: naar huis, naar buiten, naar boven. У звичайному реченні прислівник переважно стоїть після особової форми дієслова, але його можна винести на початок для наголосу.

Нідерландські en (і), of (або, чи), maar (але), want (бо, адже) та dus (тож, отже) поєднують рівноправні слова або частини речення. Якщо після такого сполучника стоїть окреме головне речення, воно зберігає звичайний порядок слів: Ik blijf thuis, want ik ben ziek. — «Я залишаюся вдома, бо хворію».

Вступне er повідомляє, що хтось або щось існує, з’явилося чи перебуває десь: Er is een probleem — «Є проблема». Після er дієслово узгоджується зі справжнім підметом: Er is één probleem, але Er zijn twee problemen. У питанні дієслово стає перед er: Is er iemand thuis?

Замість повторення назви людини або предмета нідерландська вживає об’єктний займенник: Ik zie Anna → Ik zie haar («Я бачу її»). Основні форми: mij/me, jou/je, u, hem, haar, het, ons, jullie, hen/ze. У нейтральному мовленні частіше звучать короткі ненаголошені форми me, je, ze, а повні mij, jou, hen потрібні, зокрема, для протиставлення та наголосу.

Graag показує, що ви робите щось охоче або любите це робити: Ik lees graag — «Я люблю читати». Liever виражає перевагу: Ik lees liever thuis — «Я волію читати вдома», а het liefst — найсильніше вподобання: Ik lees het liefst in de tuin — «Найбільше я люблю читати в саду». Ці слова зазвичай стосуються дії, тому стоять у реченні разом із дієсловом.

У нідерландській слова heel, erg і zeer перед прикметником або прислівником найчастіше означають «дуже»: heel mooi, erg snel, zeer belangrijk. Для початку досить запам’ятати: heel — найзвичніший розмовний варіант, te означає «занадто», а zo — «так» або «настільки». Слова best, vrij, redelijk і nogal передають слабший ступінь на зразок «доволі», «досить», «порівняно».

Для перших розмов достатньо кількох готових формул: hallo «привіт», hoe gaat het? «як справи?», dank je wel «дякую», alstublieft «будь ласка», sorry «перепрошую» і tot ziens «до побачення». Найважливіше — узгоджувати рівень ввічливості: з je/jij уживають alsjeblieft і dank je wel, а з формальним u — alstublieft і dank u wel.

Нідерландський voltooid tegenwoordige tijd (VTT) утворюється за схемою hebben або zijn + voltooid deelwoord: Ik heb gewerkt — «Я працював / попрацював», Hij is gegaan — «Він пішов». Допоміжне дієслово змінюється за особою, а дієприкметник зазвичай стоїть наприкінці речення. Для більшості дієслів потрібне hebben; zijn уживають, зокрема, з багатьма дієсловами руху до певного місця та зміни стану.

У складеній минулій формі більшість нідерландських дієслів уживається з hebben: Ik heb gewerkt — «Я працював / працювала». Zijn потрібне насамперед із zijn, blijven та неперехідними дієсловами, що позначають перехід в інший стан або переміщення до іншого місця: Zij is vertrokken — «Вона поїхала». Для деяких дієслів руху вибір залежить від значення: діяльність — hebben, рух до пункту призначення — zijn.

Неправильний дієприкметник минулого часу треба запам’ятовувати разом з інфінітивом: schrijven → geschreven, nemen → genomen, brengen → gebracht, denken → gedacht. Найчастіше сильні дієслова змінюють голосну й мають закінчення -en, а змішані — особливу основу та -t або -d. У реченні ця форма вживається з hebben або zijn і зазвичай стоїть наприкінці: Ik heb een brief geschreven.

У нідерландському головному реченні відокремлювана частина дієслова переходить ближче до кінця: Ik bel je morgen op — «Я зателефоную тобі завтра». В інфінітиві та підрядному реченні частини переважно знову пишуться разом: opbellen, omdat ik je morgen opbel. У перфекті ge зазвичай стає між першою частиною і дієслівною основою: opgebeld.

У нідерландській зворотність виражає окремий займенник: ik was me — «я миюся», hij schaamt zich — «він соромиться». Його форма залежить від особи: me, je, zich, ons, je, zich. У простому розповідному реченні займенник зазвичай стоїть невдовзі після відмінюваного дієслова, але в підрядному реченні дієслово переходить у кінець: omdat ik me schaam.

У нідерландській підрядній частині особова форма дієслова переходить із другої позиції в кінець: Hij is ziek → omdat hij ziek is. Якщо дієслів кілька, вони утворюють наприкінці єдину групу: dat hij het gedaan heeft. Для рівня A2 досить упевнено користуватися схемою сполучник + підмет + решта речення + дієслово або дієслівна група.

Після dat, omdat, als, wanneer, hoewel, voordat, nadat, terwijl і zodat починається підрядна частина, а її дієслово або вся група дієслів переходить у кінець: Ik blijf thuis omdat het regent. Якщо підрядна частина стоїть першою, у наступній головній частині дієслово ставиться перед підметом: Omdat het regent, blijf ik thuis. Для рівня A2 досить упевнено розрізняти значення цих сполучників і щоразу «відкладати» дієслово до кінця підрядної частини.

Для іменника з артиклем de та для будь-якої множини вживайте die, а для іменника з het в однині — dat: de vrouw die, de boeken die, het huis dat. Після alles, iets, niets за базовим правилом потрібне wat. У відносному підрядному реченні особова форма дієслова переходить у кінець.

Коли вже зрозуміло, про які предмети чи людей ідеться, нідерландська замінює назву словом er, але залишає кількість: Hoeveel boeken heb je? — Ik heb er vijf. Українською природно сказати просто «У мене п’ять», а нідерландською er у такій конструкції зазвичай не можна пропускати.

Ненаголошене er замінює вже відоме місце й часто відповідає українському «там»: Ik woon er — «Я там живу». З прийменником воно замінює назву речі: in de doos → erin, op het antwoord → erop. Якщо між er і прийменником стоять інші слова, частини пишуть окремо: Ik reken er niet op.

Нідерландські зменшувальні слова утворюються переважно за допомогою -je, -tje, -pje, -etje або -kje: huis → huisje, boom → boompje, man → mannetje, koning → koninkje. Усі такі іменники в однині належать до het-слів: de boom, але het boompje. Вони можуть означати не тільки малий розмір, а й приязність, невимушеність, невелику порцію або спробу подати щось як незначне.

У нідерландській мові вищий ступінь здебільшого утворюють додаванням -er до прикметника: groot → groter, mooi → mooier. Якщо названо другий об’єкт порівняння, перед ним ставлять dan: groter dan ik — «вищий за мене». Найважливіші неправильні форми — goed → beter, veel → meer і weinig → minder.

Найвищий ступінь нідерландського прикметника зазвичай утворюється за допомогою -st: groot → grootst, mooi → mooist. Перед іменником ця форма майже завжди дістає -e: de grootste stad, het mooiste huis. Найважливіші неправильні форми: goed → best, veel → meest і weinig → minst.

Нідерландські неозначені займенники називають особу, річ або цілу групу без уточнення, хто чи що саме: iemand «хтось», niemand «ніхто», iets «щось», niets «ніщо», iedereen «усі, кожен», alles «усе». Важлива відмінність від української: niemand і niets уже містять заперечення, тому окреме niet зазвичай не додають: Ik weet niets — «Я нічого не знаю».

У простому минулому часі основні нідерландські модальні дієслова мають форми kon/konden, moest/moesten, mocht/mochten, wilde/wilden або wou/wouden та zou/zouden. У твердженні відмінювана форма стоїть на другому місці, а інше дієслово в інфінітиві (початковій формі) — наприкінці: Wij moesten werken. Форма zou також часто стосується не минулого, а теперішньої ввічливості: Zou je me kunnen helpen?

Нідерландський onvoltooid verleden tijd (OVT) описує стани, звички, тло й послідовність подій у минулому: ik werkte, hij kwam, wij woonden. У правильних дієсловах до основи додають -te/-ten або -de/-den, а форми багатьох поширених неправильних дієслів треба запам’ятовувати: komen → kwam, schrijven → schreef.

Нідерландський voltooid verleden tijd показує, що одна дія вже завершилася до іншої події або точки в минулому. Він утворюється з had/hadden або was/waren і дієприкметника минулого часу: Ik had al gegeten toen hij kwam — «Я вже поїв/поїла, коли він прийшов». Вибір між hebben і zijn такий самий, як у нідерландському перфекті.

У нідерландській майбутню дію найчастіше передають теперішнім часом, якщо з контексту вже зрозуміло, коли вона станеться: Morgen werk ik thuis. Конструкція gaan + інфінітив підкреслює намір або близький розвиток подій, а zullen + інфінітив часто виражає прогноз, обіцянку, припущення чи більш офіційне повідомлення. Тому українське «буду» або форма доконаного виду не завжди перекладаються через zullen.

Нідерландські zou та zouden разом з інфінітивом часто відповідають українській частці б/би: Ik zou komen — «Я б прийшов / прийшла». Zou вживають з підметом в однині, zouden — у множині; смислове дієслово зазвичай стоїть в інфінітиві наприкінці речення. Ця сама конструкція також пом’якшує прохання та передає майбутню дію з погляду минулого.

Нідерландський пасив утворюється за моделлю worden + дієприкметник минулого часу для дії або zijn + дієприкметник минулого часу для стану чи результату: Het huis wordt gebouwd — «Будинок будують», а Het huis is gebouwd — «Будинок збудовано». Виконавця дії за потреби додають із door, але часто взагалі не називають.

У звичайному неформальному наказі нідерландська використовує основу дієслова без підмета: Kom hier! — «Іди сюди!», Wacht even. — «Зачекай трохи». У ввічливому звертанні на u дієслово зазвичай стоїть перед u й дістає закінчення -t: Gaat u zitten. Для пропозиції «давайте…» служить конструкція laten we + інфінітив: Laten we gaan.

У нідерландському перфекті після модального дієслова, дієслова сприйняття, laten або hoeven часто вживають не дієприкметник минулого часу, а інфінітив: Ik heb het niet kunnen doen, а не Ik heb het niet gekund doen. Наприкінці речення тому стоять два інфінітиви: kunnen doen, horen zingen, laten repareren.

Конструкція om + … + te + інфінітив найчастіше відповідає українському «щоб» і називає мету: Ik ga naar de winkel om brood te kopen — «Я йду до магазину, щоб купити хліб». Окремого підмета всередині такої конструкції немає; зазвичай виконавця дії легко зрозуміти з головної частини речення. Te стоїть перед інфінітивом, а у відокремлюваному дієслові — між першою частиною та основою: op te bellen.

Після певних нідерландських дієслів і сталих виразів інфінітив (початкова форма дієслова) вживається з te: Ik probeer Nederlands te leren — «Я намагаюся вивчати нідерландську». Зі звичайним дієсловом te стоїть перед інфінітивом, а у відокремлюваному дієслові — між префіксом і основою: op te bellen. Після модальних дієслів на кшталт kunnen, moeten, willen te не ставиться.

Найчастіше умову в нідерландській мові вводить als — «якщо»: Als ik tijd heb, kom ik («Якщо матиму час, прийду»). Для реальної умови зазвичай уживають теперішній час, для уявної ситуації — простий минулий в умові та zou/zouden + інфінітив у наслідку, а для нереалізованого минулого — давноминулий час і конструкцію zou/zouden + доконаний інфінітив. Після винесеної на початок частини з als у головному реченні змінюється порядок слів: Als het regent, blijf ik thuis.

Нідерландські прислівники способу дії відповідають на запитання hoe? («як?») і зазвичай мають ту саму форму, що й прикметники: snel означає і «швидкий», і «швидко». Коли слово описує дію, до нього не додають -e: Hij rijdt snel — «Він їде швидко». Окремо варто запам’ятати graag — «охоче; із задоволенням».

У нідерландській, коли прийменник стосується речі, ситуації або думки, замість сполуки на зразок «прийменник + це» зазвичай уживають er, daar, hier або waar + прийменник: Ik denk eraan — «Я думаю про це». Для людей ця модель не підходить: Aan wie denk je? — «Про кого ти думаєш?» Компоненти можуть стояти разом (erover) або розділятися іншими словами (er vaak over).

Непрямий додаток (meewerkend voorwerp) називає того, кому щось дають, кажуть, показують або надсилають. У нідерландській є дві основні моделі: Ik geef hem het boek — «Я даю йому книжку» та Ik geef het boek aan hem — «Я даю книжку йому». Без прийменника адресат стоїть перед прямим додатком; із aan він зазвичай стоїть після нього.

Нідерландські maar, even, toch, wel, eens, nou, hoor і soms часто не називають окремої дії чи ознаки, а показують ставлення мовця: пом’якшують прохання, підбадьорюють, виражають сумнів, заперечення, нетерпіння або впевненість. Їх не варто перекладати одним незмінним українським словом: Kom maar binnen природніше передати як «Заходьте» або «Сміливо заходьте», а не перекладати maar буквально. Найнадійніший спосіб опанувати ці частки — вивчати їх у готових сполуках і разом з інтонацією.

У нідерландському підрядному реченні всі дієслова зазвичай збираються наприкінці в дієслівний кластер: omdat zij morgen zou kunnen komen — «тому що вона могла б прийти завтра». Усередині такого кластера порядок не завжди єдиний: dat hij heeft gewerkt і dat hij gewerkt heeft нормативні, хоча вибір залежить від будови, регіону та стилю. У довших групах найнадійніше спочатку визначити смислове дієслово, а потім додавати до нього модальні й допоміжні дієслова.

Слова zeg, hé, nou, goh, jeetje, oei, pfoe, ach і bah не просто називають емоцію: вони показують реакцію мовця — подив, полегшення, огиду, вагання або бажання привернути увагу. Їхнє точне значення залежить від інтонації та ситуації, тому українське «ой», «ну» чи «ого» не завжди можна замінити одним і тим самим нідерландським словом.

У непрямій мові чужі слова передають не дослівно, а як підрядне речення: після твердження зазвичай уживають dat, після запитання з відповіддю «так/ні» — of. Присудок у такому підрядному реченні переходить у кінець: Hij zegt dat hij moe is. Якщо дієслово повідомлення стоїть у минулому часі, теперішній час часто змінюється на минулий, а zal — на zou, однак у нідерландській ця зміна не така обов’язкова, як може здатися з коротких навчальних правил.

Дію в нідерландському пасиві зазвичай подають через worden + дієприкметник минулого часу: De brief wordt verzonden — «Лист надсилають». У минулому часі worden набуває форми werd/werden, а в перфекті вживають zijn + дієприкметник, часто без формально можливого geworden: De brief is verzonden. Коли виконавця не названо й немає прямого додатка, типовою є безособова модель er + пасив: Er wordt gedanst — «Танцюють».

Нідерландський conjunctief, або aanvoegende wijs, — це рідкісний дієслівний спосіб, що передає побажання, заклик, припущення чи нереальну умову. У сучасній мові він трапляється переважно в усталених формулах: Leve de koning!, Het zij zo, Moge het lukken і Ware het niet dat… У звичайній розмові ці значення здебільшого передають словами als, zou, laat, hopelijk або модальними дієсловами.

Нідерландське er не має одного постійного перекладу: воно може вводити новий предмет у розмову, означати «там», замінювати назву предмета після кількості, входити до сполуки з прийменником або заповнювати місце підмета в безособовому пасиві. Щоб правильно зрозуміти речення, спершу запитайте, що саме замінює або організовує er. В одному реченні можуть бути два різні er: Er staan er drie op tafel — «На столі стоять три (з них)».

У нідерландській підрядній частині дієслово або група дієслів зазвичай стоїть наприкінці: Ik weet dat zij morgen komt. Якщо одна підрядна частина вкладена в іншу, у кожної з них є власна кінцева дієслівна група: Ik vraag me af of hij weet dat zij komt. З людьми після прийменника вживають wie (met wie), а з речами — конструкцію з waar- (waarmee).

У нідерландській багато дієслів, прикметників та іменників вимагають певного прийменника: denken aan, houden van, bang voor, trots op, gebrek aan. Такий прийменник не варто перекладати окремо: сполуку потрібно запам’ятовувати як одне ціле. Коли залежне слово називає не особу, а річ або ситуацію, прийменник часто поєднується з er, hier, daar чи waar: Ik denk eraan; Waar wacht je op?

Нідерландські tekstverbanden показують, як одна думка пов’язана з іншою: додавання — bovendien, протиставлення — echter, наслідок — daarom, пояснення — namelijk, підсумок — kortom. Більшість таких слів є частиною речення, тому на початку головного речення після них відбувається інверсія: Daarom kwam hij niet; натомість вставні формули на зразок Kortom, часто відокремлюються комою: Kortom, het is een goed idee.

У нідерландському розповідному головному реченні особова форма дієслова зазвичай стоїть на другій позиції: перед нею можна поставити підмет, обставину, додаток або цілу підрядну частину. Зміна першого елемента змінює акцент і те, як нова інформація пов’язується з попередньою, але правило V2 зберігається: Morgen kan ik komen, Dit boek heb ik nog niet gelezen. Для особливо чіткого виділення вживають також конструкції Het is Jan die... і Wat ik wil zeggen, is....

У формальному спілкуванні до співрозмовника звертаються u, а в неформальному — je або наголошеним jij. Проте регістр визначає не лише займенник: важливі також тон прохання, вибір слів, повнота речень, привітання й завершення листа. У сучасній нідерландській формальність зазвичай означає насамперед повагу, ясність і професійність, а не якомога складнішу мову.

У нідерландській tegenwoordige deelwoord позначає активну або одночасну дію: een slapende hond — «собака, який спить», а voltooide deelwoord зазвичай передає завершену дію або її результат: de gestolen fiets — «украдений велосипед». Обидві форми можуть бути означеннями, а також стискати ціле підрядне речення: Lachend kwam ze binnen — «Сміючись, вона зайшла».

У нідерландському непрямому запитанні діє порядок слів підрядної частини: підмет стоїть перед особовою формою дієслова, а дієслово або вся дієслівна група переходить у кінець. Запитання без питального слова вводиться сполучником of: Ik weet niet of hij komt. Запитання з питальним словом зберігає це слово на початку підрядної частини: Weet je waar hij woont?

Laten + інфінітив означає, що підмет не обов’язково сам виконує дію: він дозволяє її, спричиняє або організовує. Після laten частка te не потрібна: Ik laat mijn fiets repareren — «Я віддаю велосипед у ремонт». У складеному минулому часі вживають два інфінітиви: Ik heb mijn fiets laten repareren.

Формальна нідерландська писемна мова поєднує точний добір слів, чіткі зв’язки між думками, складніші речення та певну дистанцію автора від висловленого. Для цього вживають безособові й пасивні конструкції, номіналізацію та сполучники на зразок daarom, daarentegen і aangezien. Однак добрий сучасний текст не обов’язково має бути важким: пасив, довгі речення й урочисті слова доречні лише тоді, коли вони додають точності.

Номіналізація — це подання дії, процесу або ознаки як предметного поняття: behandelen → de behandeling, noodzakelijk → de noodzakelijkheid, werken → het werken. Вона особливо поширена в офіційному, науковому й адміністративному письмі, але надмір іменників робить текст важким. Важливо не лише утворити слово, а й правильно вибрати артикль, прийменник і спосіб назвати учасників дії.

У сучасній нідерландській майже немає продуктивної системи відмінків, але в офіційних документах, назвах, прислів’ях і сталих висловах досі трапляються її залишки: des konings, der steden, 's lands і сполуки з ten та ter. Форми degene, degenen, hetgeen належать передусім до формального письма, а leve, zij, ware, moge зберігають сліди старої дієслівної системи. На рівні C1 важливіше впевнено їх розуміти й добирати сучасний відповідник, ніж самостійно утворювати нові архаїчні конструкції.

Нідерландську ідіому варто вчити як цілісний мовний блок, а не перекладати слово за словом: met de deur in huis vallen означає «одразу перейти до суті», а door de mand vallen — «бути викритим». Водночас ідіома не завжди граматично незмінна: дієслово відмінюється, а порядок слів підпорядковується звичайним правилам нідерландської. На рівні C1 важливо не лише знати значення, а й відчувати ситуацію, стиль та емоційне забарвлення виразу.

Нідерландське spreekwoord — це сталий, зазвичай завершений вислів, що передає загальне спостереження або пораду: Haastige spoed is zelden goed — «Поспіх рідко доводить до добра». Прислів’я варто запам’ятовувати як цілі формули: заміна слова, артикля чи порядку слів часто руйнує впізнаваний вислів. Для рівня C1 важливо не лише знати значення, а й відчувати доречність, тон та можливу іронію.

Нідерландські kunnen, mogen, moeten, zullen і hoeven передають не лише здатність, дозвіл, обов’язок чи майбутню дію, а й різний ступінь упевненості мовця. Порівняйте: Hij kan thuis zijn — «можливо, він удома», Hij moet thuis zijn — «судячи з усього, він удома», Hij zal wel thuis zijn — «він, мабуть, удома». Особливо важливо розрізняти niet moeten «не слід / треба не робити», niet mogen «не можна» і niet hoeven «не потрібно».

У нідерландському головному реченні особова форма дієслова зазвичай стоїть на другому місці: якщо на початок винести zelden, nooit, додаток або інший компонент, підмет опиняється після дієслова: Zelden heb ik zo gelachen. Сам порядок відповідає правилу V2, але незвичний початок речення надає йому наголосу, урочистого, драматичного або літературного тону. Окремі моделі — умовні речення без als, побажання й риторичні питання — починаються з дієслова.

Колокація — це звичне для носіїв поєднання слів: нідерландською рішення приймають — een beslissing nemen, увагу приділяють — aandacht besteden, а висновок роблять — een conclusie trekken (дієслово trekken буквально означає «тягнути»). Окремі слова можуть бути граматично правильними, але їх незвичне поєднання звучатиме неприродно. Тому надійніше запам’ятовувати не одне слово, а цілий блок разом із прийменником і типовим контекстом.

Академічна нідерландська має бути не просто формальною, а точною, доказовою й належно обережною. Автор показує, звідки походить твердження, розрізняє факт та інтерпретацію, обмежує надто широкі висновки й добирає між активними, пасивними та безособовими конструкціями відповідно до того, що має бути в центрі уваги.

Нідерландські слова actueel, eventueel, sympathiek і consequent схожі на англійські, але означають відповідно актуальний, можливо / за потреби, приємний і послідовний. Не перекладайте слово лише за його формою: перевіряйте значення в цілому реченні та запам’ятовуйте типові словосполучення.

Нідерландський діловий лист має прозору будову: змістовна тема, доречне звертання, одразу сформульована мета, конкретна дія для адресата й завершальна формула. Професійність тут означає не складні канцелярські слова, а ясність, стриману ввічливість і точність: Zou u mij … kunnen sturen?, Ik ontvang graag …, Met vriendelijke groet,.

Нідерландська офіційна та юридична мова (ambtelijke en juridische taal) часто приховує виконавця дії, ущільнює інформацію у віддієслівних іменниках і послуговується сталими формулами на зразок hierbij, ingevolge та tenzij. Щоб зрозуміти документ, насамперед знайдіть норму або рішення, особу, якої вони стосуються, умову, строк і виняток — а вже потім розгортайте довге речення у простіші частини.

Літературна нідерландська — не окрема граматична система, а художнє використання можливостей мови. У прозі й поезії трапляються архаїчні слова та форми, незвичне винесення членів речення, субстантивовані інфінітиви, залишки aanvoegende wijs і виразні повтори. Читачеві рівня C2 важливо насамперед розпізнати ці засоби, відновити звичайну будову речення й зрозуміти, як форма впливає на тон тексту.

У Фландрії та Нідерландах діє спільна стандартна мова й той самий офіційний правопис, але звична лексика, вимова, форми звертання та деякі синтаксичні вподобання різняться. gsm, plezant, schoon у значенні «гарний» і розмовне ge/gij характерні передусім для Бельгії; у Нідерландах частіше почуємо mobiel, leuk, mooi та je/jij. Більшість відмінностей не заважає порозумінню, проте на рівні C2 важливо розпізнавати регіон, регістр і небажані двозначності.

У невимушеній нідерландській ненаголошені слова часто скорочуються: ik → 'k, het → 't, hem → 'm. Частки hè, toch, hoor, маркери nou ja, zeg maar і особливі розмовні конструкції передають ставлення мовця, підтримують контакт і допомагають виграти час. Вони природні в бесіді, але їх не слід механічно переносити в офіційний текст.

Нідерландська прагматика — це не лише значення слів, а й те, що мовець робить висловленням: просить, натякає, відмовляє, виправляє чи запрошує до спільного рішення. Доречна прямота залежить від стосунків, ситуації та інтонації: Kun je even kijken? за формою є питанням про здатність, а на практиці найчастіше означає ввічливе «Поглянеш?». На рівні C2 важливо не просто знати ввічливі конструкції, а розпізнавати підтекст і не пом’якшувати фразу ані замало, ані надміру.

Риторичні фігури — це навмисні способи організації вислову, які посилюють переконливість, ритм або прихований зміст. У нідерландській мові до найважливіших належать retorische vraag, parallellisme, antithese, climax, ironie, understatement і litotes. На рівні C2 важливо не лише впізнавати їх, а й розуміти тон, мету та ризик хибного тлумачення.

Нідерландська мова новин стискає інформацію в заголовках, чітко позначає джерело повідомлення й часто відділяє підтверджені факти від тверджень за допомогою volgens, aldus, naar verluidt та zou. Щоб правильно зрозуміти матеріал, важливо бачити не лише саму подію, а й те, хто її підтверджує, наскільки впевнено її подано та чи бере редакція відповідальність за формулювання.

У нідерландських текстах XVII–XIX століть трапляються займенники gij і u, відмінкові форми des, der, den, дієслівні форми на кшталт zoude та правопис, відмінний від сучасного. Це не одна незмінна «стара граматика»: норма залежить від століття, регіону, жанру й автора. Для читання найважливіше навчитися впізнавати форму та знаходити її сучасний відповідник, а не наслідувати всі старі форми у власному мовленні.