Приєднані займенники в арабській мові

Огляд

Приєднані займенники (الضمائر المتصلة) — це суфікси, що додаються до іменників (для вираження приналежності), дієслів (для вираження прямого об'єкта) та прийменників (для вираження непрямого об'єкта). Це одна з найуживаніших граматичних категорій арабської мови. Рівень A1.

На відміну від незалежних займенників, приєднані займенники ніколи не пишуться окремо — вони є «частиною» того слова, до якого приєднані. Наприклад: كتاب (книга) + ي (мій) = كتابي (моя книга). Суфікс ي позначає першу особу однини в родовому відмінку.

Система приєднаних займенників дуже стабільна і є кроком до розуміння арабської морфології в цілому. Один раз вивчивши ці суфікси, ви зможете застосовувати їх із будь-яким іменником, прийменником чи дієсловом.

Як це працює

Таблиця суфіксів-займенників:

Особа	Суфікс (після голосного)	Суфікс (після приголосного)	Значення
1-а ос. одн.	ي-	ي-	мій/моя
2-а ос. одн. ч.р.	كَ-	كَ-	твій (ч.)
2-а ос. одн. ж.р.	كِ-	كِ-	твій (ж.)
3-я ос. одн. ч.р.	ه-	ه-	його
3-я ос. одн. ж.р.	ها-	ها-	її
1-а ос. мн.	نا-	نا-	наш
2-а ос. мн. ч.р.	كم-	كم-	ваш (ч.)
2-а ос. мн. ж.р.	كن-	كن-	ваш (ж.)
3-я ос. мн. ч.р.	هم-	هم-	їхній (ч.)
3-я ос. мн. ж.р.	هن-	هن-	їхній (ж.)

Приєднані займенники з іменниками (приналежність):

Арабська	Транскрипція	Значення
كتابي	кітаабі	моя книга
كتابك	кітаабак	твоя книга (ч.)
كتابه	кітаабу-ху	його книга
كتابنا	кітаабуна	наша книга

Приклади в контексті

Арабська	Українська	Примітка
كتابي	моя книга	іменник + ي
بيتك	твій будинок (ч.)	іменник + كَ
سيارتها	її машина	та марбута → тат + ها
معلمنا	наш вчитель	іменник + نا
أبوه	його батько	нерегулярний іменник
أختي	моя сестра	іменник + ي
مدرستكم	ваша школа	та марбута + كم
عندي كتاب.	У мене є книга.	عند + ي = «у мене»
معك.	Із тобою.	مع + كَ
لها صديقة.	У неї є подруга.	ل + ها = «у неї»

Типові помилки

Неправильно: Не змінювати та марбуту (ة) перед займенниковим суфіксом. Правильно: Та марбута перед суфіксом стає «т»: مدرسة → مدرستي (моя школа). Чому: ة у зв'язному мовленні читається як «т» — і суфікс приєднується саме до «т».

Неправильно: Думати, що займенник «я» = ي перед прийменником. Правильно: Перед більшістю прийменників «я» = ي: مني (від мене), بي (зі мною). Але після н + ي = ني: أعطاني (він дав мені). Чому: Після прийменників і дієслів суфікс «я» може набувати форми ي або ني.

Неправильно: Плутати суфікс ه (його, після голосного = ه, після приголосного = ه). Правильно: Після довгого голосного суфікс «його» звучить як [хі]: فيه = [фіхі] (у ньому). Чому: Суфікс ه дає [ху] після приголосного і [хі] після довгого «і» — це фонологічне правило.

Неправильно: Ставити займенниковий суфікс і одночасно артикль ال. Правильно: Іменник із займенниковим суфіксом автоматично визначений — артикль не потрібний. Чому: Приналежність робить іменник визначеним так само, як артикль.

Особливості вживання

Приєднані займенники використовуються набагато частіше, ніж ізольовані займенники — адже вони є єдиним способом виразити приналежність і об'єктні стосунки без окремого слова. Вираз «у мене є» в арабській буквально перекладається як «при мені» (عندي) або «для мене» (لي) — саме через ці суфікси.

Поради для практики

• Вивчайте суфікси разом з трьома базовими іменниками: بيت (будинок), كتاب (книга), سيارة (машина) — і утворюйте від них усі форми.
• Практикуйте прийменники з суфіксами: في (в), من (від), إلى (до) + кожен суфікс.
• Звертайте увагу на зміну та марбути — це регулярне правило.

Пов'язані теми

• Особові займенники (ar-a1-personal-pronouns)
• Вираз приналежності «є» (ar-a1-possession-have)
• Ізафат (ar-a2-idafa)